Симуляція · розуму

Я б написав вірш,
але якось влом...
Та і не вірш, а хрєнь вийде,
Якщо взяти те чим зараз
Моя голова забита,
Як травою косяк.
Начитався про канібалів,
і ще прочитав Гессе кусок,
кусок його книжки,
а не його кусок,
ну ви мене поняли.
Краще пограю на піаніно,
пограю на білих клавішах
спочатку,
а потім на чорних
пограю клавішах,
Але більше я люблю білі,
бо вони більші,
і тому я їх більше люблю.
І так можна продовжувати,
і продовжувати,
перпетуум мобіле
брєдової ахінєї.

В абсентіса знайшов прікольно веселий ютюб: сюда
Клікаєм і ржемо.

Зараз Ксю читає мені свої дитячі віршики.
Я чомусь подумав про Маяковського ))
І чомусь моє я продюснуло швиденько такий пасаж:
***Множественные ранения осколками рифмы. Некоторые навылет.***

Вчора почув пісню, котра завжди мені подобалась.
"Enjoy the Silence" Depeche Mode.
Вирішив спробувати перекласти її на українську мову, так щоб зберегти зміст, але не втратити поезії.
Результат по настрою зовсім інший, але думаю непоганий.
Тут оригінал:
*********************
Words like violence
Break the silence
Come crashing in
Into my little world
Painful to me
Pierce right through me
Can’t you understand
Oh my little girl
******
All I ever wanted
All I ever needed
Is here in my arms
Words are very unnecessary
They can only do harm
*********************
Vows are spoken
To be broken
Feelings are intense
Words are trivial
Pleasures remain
So does the pain
Words are meaningless
And forgettable
******
All I ever wanted
All I ever needed
Is here in my arms
Words are very unnecessary
They can only do harm

Enjoy the silence
---------------------------------------------------

А тут переклад:

*********************
Слова гвалтують
Мій спокійний світ,
Вони приходять
Вдарити по ньому,
І бють крізь мене,
Боляче,
Лишають слід,
І тиша зламана,
Тобі це невідомо.
*************
Нема нічого,
Щоб я не хотів,
Нема нічого,
Що є необхідним,
Усе вже тут,
В моїх руках, без слів,
А всі слова
Шкідливі й непотрібні.

*********************
Все сказане
Завяне, як трава,
Розсипеться уламками
назавжди,
Бо мова - некрасива
І проста,
А почуття - насичені
І справжні.
*************
Нема нічого,
Щоб я не хотів,
Нема нічого,
Що є необхідним,
Усе вже тут,
В моїх руках, без слів,
А всі слова
Шкідливі й непотрібні.

Для тих хто ще не перейшов в розряд ліниво-тупих і продовжує свій розумовий розвиток:
http://aarendar.wordpress.com/2008/12/28/bioxplorer/

Реєстрація займає кілька хвилин і отримуєте доступ до афігєнної бібліотеки.

Жив собі був хлопчик Альоша.
Одного разу до нього прийшли дві дєвачьки: Маша і Даша.
Гарні дєвачки.
Прийшли до Альоші на развєдку, бо він був цікавий хлопчик і Машу і Дашу до нього завжди тянуло.
Маша була з касічкою, а Даша мала красиві губки.
Маша була в красівих сірих колготках, а Даша любила шубки.
Альоша їх развлєкав, наливав їм вино, балакав з ними, і всьо такоє.
Ше Альоша не був скупий на кампліменти.
Якось случайно він сказав шо в Маші прікольні колготки, бо вони дійсно були абалдєнні.

Прашло нєкатаре калічєство днів і Даша прийшла до Альоші в гості. Саме ахуєнне в цій історії те, шо прийшла вона в таких самих колготках як були тоді на Маші. І побачив Альоша шо то  добре і переконався ше раз, шо дівчьонки - прікольні і кумедні сазданія.
Тепер задачка: чи прийде Даша на другий раз в гості до Альоші в розових колготках?

- Прівєт, Сонце
- Прівєт Саня
- Ти де? Я тіки виліз з ліжка
- Иии... я ше сплю тіпа
- Та піздєц )) Гониш
- Нє, вчора в Місяця днюха була, ми двіжували до самого ранку
- То тіпа тебе сьодні не чекати, да?
- Ну не знаю... Поки я роздуплюсь... туда-сюда
- А ти бачила шо вже сніг?
- Шо?
- Угу
- Бля
- Ну давай, спи далі :)

Відколи я ніфіга не пью зауважив одну ахєрєнно цікаву штуку: відчуваю своєрідний кайф коли розливаю бухло людям які у мене в гостях, чи десь на якомусь паті.
Мабуть у наркодилерів цей кайф гостріший на порядок...

Все що можна бачити,
Все що можна чути -
Просто випадковість,
Непомітний крок
------
І проміння сонячне
Всі смарагди літа
Переплавить спекою
В золотий пісок.
------
Нашими засмагами,
Виміняєм в осені
У гербарій спогадів
Кленовий листок
------
Все глибОко глИбоко
У моїй фантазії,
Танець листопадовий
Дощових думок.

Today I saw a short animation of a kind I have never seen before. It is only about 13 minutes but it is really amazing.

Just decided to watch a new portion of FutureShorts in the cinema. There were ~7 short movies, almost all really sucked but this one last was worthy to endure all the previous crap and enjoy 13 minutes :)

Here it goes on the YouTube: JoJo in the Stars.

Tell me what you think about it.

Якщо в гарячий чай обережно повільно влити пакетик вершків, то буде дуже класно видно який насправді динамічний піздєц робиться в прозорій і на перший погляд нерухомій штуці :)

Ніч думала, що я щасливий уві сні,
Одного ранку я зізнався ночі,
Що справжнє щастя, в кожному вікні
Ранковим сонцем світить в мої очі.
---
І ніч образилась, і зникла назавжди,
Зібрала зорі й полетіла світ за очі,
Залишила мені самотні вечори,
І я просив, - іди до мене-, та вона не хоче.

Ok kids, this time it's a time to recall some math. Did you like math in school? I bet most of you didn't;)

Math should be funny enough for people to like it. So here is some funny math for you. I don't remember anymore how to properly call this simple stuff, but when you trapped - the most needed thing is a proper system of coordinates. ;)

Here we go:

P.S. To appreciate this cordinate system one MUST consult the person who knows Russian language or language alike ;)

I'm not that serious this time.. but that how it goes.

See ya, bye.

Original post.

Доля прийшла
І відкрила мені
Всі шляхи,
Взяла за руку
Й повела мене
У майбутнє,
Нам все-рівно
З нею куди іти,
Попереду все,
А все інше -
Просто відсутнє.

All our passions and interests is a result of miraculous Something, impossible coincidence of subtle events and impressions that turns on at some moment a misterious machinery of our hearts and forces our minds to do things.
It wouldn't become one of my little ( daydreams )

Some terrible things
Were done by your hands,
Were felt by your heart.
*
Massacre of dreams,
In protection of friends
Was arranged so smart.
*
And there is no rival,
For what is committed
Supposes no "but".
*
It's almost final,
And almost completed,
Though this is not art.
*
Inwardly clear,
Perfection is near,
But falls apart.
*
Nothing to fear,
Now we are here
So let's depart.

Він бачить унизу все. І зелену літню траву з прожилками висохлих минулорічних стебел, і бетонну загорожу, що відокремлює галявину від дороги, і кущі бузку, що підпирають цей бетон, котрий так і хилиться в деяких місцях до дороги, і напівстиглі, але вже привабливі для нас яблука, що звисають з-за чужих парканів доволі невисоко, але якраз так, щоб ми малі не змогли їх дістати. Поволі він розвертається, описуючи велику дугу, і бачить пагорб і за пагорбом базар, на котрому ще людно, а потім ще один базар, продуктовий, і там, через дорогу наш дім. Здається, що підніметься ще на десять метрів - і побачить ( цілий світ )